Текст пісні "Я утверждаюсь"

Я єсть народ, якого Правди сила

Ніким звойована ще не була.

Яка біда мене, яка чума косила! —

А сила знову розцвіла.

Щоб жить — ні в кого права не питаюсь.

Щоб жить — я всі кайдани розірву.

Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу!

Тевтоніє! Мене ти пожирала,

Як вішала моїх дочок, синів

І як залізо, хліб та вугіль крала...

О, як твій дух осатанів!

Ти думала — тобою весь з'їдаюсь? —

Та, подавившись, падаєш в тріву...

Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу!

Я єсть народ, якого Правди сила

Ніким звойована ще не була.

Яка біда мене, яка чума косила! —

А сила знову розцвіла.

Сини мої, червоні українці,

Я буду вас за подвиг прославлять, —

Ідіть батькам на допомогу й жінці,

Дітей спішіте визволять!

По українських нивах, по руснявських,

По бульбашах — я прошу, молю! —

Вбивайте ворогів, злодюг злодійських,

Вбивайте без жалю!

Нехай ще в ранах я — я не стидаюсь,

Гляджу їх, мов пшеницю ярову.

Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу!

Я єсть народ, якого Правди сила

Ніким звойована ще не була.

Яка біда мене, яка чума косила! —

А сила знову розцвіла.

Із ран — нове життя заколоситься,

Що з нього світ весь буде подивлять,

Яка земля! яко зерно! росиця! —

Ну як же не сіять?

І я сіяю, крильми розгортаюсь,

Своїх орлів скликаю, кличу, зву...

Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу!

Ще буде: неба чистої блакиті,

Добробут в нас підніметься, як ртуть,

Заблискотять косарки в житі,

Заводи загудуть...

Я єсть народ, якого Правди сила

Ніким звойована ще не була.

Яка біда мене, яка чума косила! —

А сила знову розцвіла.

І я життям багатим розсвітаюсь,

Пущу над сонцем хмарку, як брову...

Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу!

Фашистська гидь, тремти! Я розвертаюсь!

Тобі ж кладу я дошку гробову.

Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу!