Текст пісні "Зречення"

Не маєм прав на почуття, тому їх стишуєм,

Мов вередливеє дитя їх приколисуєм,

Ми їх розраджуєм в собі, і переконуєм,

І розум часто наш стає їм перепоною...

Не завжди те, що у душі, ми смієм висловить,

Те, що за гратами у ній, не можем визволить,

Бо у життя є свій закон і власні правила,

Тому ховаємо любов, щоб не знеславила!..

Приспів:

Як розриває мою душу слово "зречення",

Коли вогонь палає в серці, що обпечене,

Але любов вона не згине – вічно житиме,

Моя душа, повір, завжди тебе любитиме.

А це ж нестерпно, і болить. А як зарадити?

Як власноруч свою любов в собі не стратити?

Щоб потім, з пусткою в душі, бродить примарою,

І затуляти світ собі, мов сонце хмарою...

Самі собі товсту стіну з "табу" муруємо,

Удаючи, що ми любов свою не чуємо,

Та чи оцінить світ колись це наше зречення,

Чи знайдем в книзі ми життя про це хоч речення!

Приспів.