Текст пісні "Мукачево"

Десь на набережній в Мукачеві,

Там, де душу виймає сакура,

Влаштував би собі побачення

Із собою з вісімдесятих я,

І спитав би у себе, хлопчика,

Що побачив мене дорослого,

Чи хотів би він стати голосом

Покоління тих, кому болить?..

Тих, хто не мовчить!..

Приспів:

Я не хочу ніколи існувати без імені!

Я не хочу ніколи засинати у камені!

Я нікому не буду віддавати ім'я своє!

Тим, ким я був, тим я і є!

Тим, ким я був...

Десь у Львові на Драгоманова

В паралельному з нами просторі

Побалакав би під каштанами

Із собою із дев'яностих я

І спитав би у того підлітка,

Що на мене спідлоба дивиться,

Чи хотів би він стати дзеркалом

Покоління тих, кому болить?..

Тих, хто не мовчить!..

Приспів.

Десь у скверику на Подолі я,

Видно здалека сяйво місячне,

Сів би випити під магнолію

Із собою десь із двохтисячних,

І спитав би себе, натхненного,

Що не дуже уважно слухає,

Чи хотів би він стати пам'яттю

Покоління тих, кому болить?..

Тих, хто не мовчить!..

Приспів.

Тим я і є!..

Покоління тих, кому болить...

Тих, хто не мовчить!..

Ми не хочем ніколи існувати без імені!

Ми не хочем ніколи засинати у камені!

Ми нікому не будем віддавати ім'я своє!

Ті, ким були, ті ми і є! |

Ті, ким були, тими і є! | (2)