Текст пісні "Сибірські дороги"

Прокричав шуліка понад степом,

Зник в притихлих сірих ситняках.

Пробиравсь із шведами Мазепа,

Із Петром помірявшись в боях.

З того часу в заметіль сувору,

Чи у літню спеку в край чужий

Люди йдуть у невимовнім горі,

Згадуючи програний двобій.

Згадують свої обдерті села

Каторжні, колгоспівські поля.

Інколи спурхне в житах, веселка,

Защебече ластівка здаля.

І вони, не дивлячись на крики

Конвоїрів, припадуть грудьми

До землі, що крише вогнеликі

Іскри для знесилених в пітьмі.

Їм надії надає про волю,

Затремтять в зневірі вартові.

Хтось впаде від перевтоми й болю,

Змовкне на столоченій траві.

Ті дороги вдарять ще громами,

Блискавка закреше в судну мить.

Праведними загримлять боями,

І повстане скривджений нарід.