Текст пісні "Мене у безвість поманили"

Мене у безвість поманили

Ви у засніженім краю.

Прозорим хмелем закружили

Безжурну голову мою.

Я став надіями багатий,

Сніжинки квітли серед трав,

Думок не вміючи ховати,

- Я вас люблю - тоді сказав.

Чого ж ви просто промовчали,

Чом відповісти не змогли ? –

Сніги упали на паркани,

І ворон вилетів з імли.

Він, може, згадує дороги,

Де ми пройшли без сліз і мук. –

Між нами не було нічого,

Лишень нервовий потиск рук.