Текст пісні "Кинув хтось юність в розмай"

Кинув хтось юність в розмай,

Вітром постукав у брами.

Ти залишала свій край,

Тужно прощаючись з нами.

Чайки неслись з берегів,

Чулось вітрів нарікання.

Я ж тебе вірно любив,

Наче зорю на світанні.

Більше вона не зійшла,

Сльози лишивши на листях.

Ти своїх мрій не знайшла

В дальнім, заобрійнім місті.

Знову ідеш край берез

Мовчки у одязі білім.

Плинуть тумани від плес

Нам із дитинства ще милих.

Ніби ще вчора у світ

Рушила ти незнайомий,

Щоби свій край полюбить,

Втіху зустріти удома.