Текст пісні "Коли ховають молодих"

Вони хотіли крил, жити з ними на землі, |

Розправлених вітрил на своєму кораблі, |

Підкорених вершин, прямих попадань у ціль, |

Але життя - відбиток із літер на муці... | (2)

Несуть молоді вінки, тільки ми не на Гаваях,

Сказане колись знову сенсу набуває,

В заплаканих очах все навколо завмирає,

Вони сягли небес - і тепер їх вже немає...

З собою забирають сподівання, надії матерів,

А когось вдова чекає при надії, у дворі

Маряться знайомі кроки, що ступають на поріг,

Говорити щось погане про них - гріх...

Вони хотіли жити би ще, хей!

Хотіли проживати свої дні серед натовпу людей,

Змінювати світ способом своїх ідей!

Ми живемо собі далі, а от їх нема ніде...

Тільки літери, вдавлені в камінь,

Вміщають в собі певний підсумок того життя.

Там зображення юне, щасливе, наповнене силами,

Раптом пішло в небуття...

Приспів:

Дайте повітря!.. Дайте води!..

Коли ховають молодих...

З криком у грудях всесвіт затих,

Коли ховають молодих...

Дайте повітря!.. Дайте води!..

Коли ховають молодих...

З криком у грудях всесвіт затих,

Коли ховають молодих...

Молодих... Молодих...

Молодих... Молодих...

Коли ховають молодих...

Жити би ще!..

Молодих... Молодих...

Ховають... Ховають...

Всі бажання, мрії, сподівання - в яму,

На сімейнім дереві гілки в'януть,

Лінія життя має в кінці пляму...

Піднімаю очі догори, гляну...

Чергова підніжка, ми на роздоріжжі,

Хай життя, мов книжка, а слова, мов дріжджі,

Виростуть і стануть селами й містами,

Тим словесний танець, кого нема з нами!..

Знаю, що нас нагинають і нас заривають, |

В землі нас чека новосілля. |

Хай з нами роблять що хочуть, |

Вони ж бо не знають, |

Що наші тіла - то насіння! | (2)

Приспів.