Текст пісні "Війся, вогне"

Десь у закутках ночи

Вода охолоне - пітьмою стає.

Бачу: світяться очі -

То звіри зійшлися по тіло моє.

Війся, війся, вогне, мов корону |

Яскраві пелюстки сплетай, |

Бо шляхами долонь, де раніше був день, |

Ходить ніч золота. | (2)

Сонце котиться з неба

І місяць встає навздогін,

Далі рушило плем'я

І старий залишився один.

Лелекам молються волхви

І сум відноситься за вітром,

І дзвони рвуть чудові сни,

Незручний рух псує палітру.

А сонце котиться згори,

В зелених лук долоні жваві,

Повітря всмокчує полин

І зорі падають на гравій.

Сонце котиться з неба

І місяць встає навздогін,

Далі рушило плем'я

І старий залишився один.

Та все дивне йому

І так не важливо: життя – а чи смерть,

Бо радіє старий: світлий місяць із ним,

Наче з рівним розмову веде!