Текст пісні "Мінімізуєм думку"

Ми з пам'яті своєї стерли чорно-білі знімки,

Беремо в руки гумку і мінімізуємо думку.

Ми пів землі пройшли лише мізерними кроками,

Над нами чорні хмари та вони лише плакали.

Тоді, коли ми падали нам підставляли крісло,

Нам було брудно й тісно та все одно ми там зависли.

І знову краплі падали на наші долоні,

Та це лиш чужі сльози на яскравому фоні.

Приспів:

А ми сиділи разом у маленькому дворику,

І запускали по венах ми свою лірику.

Не вигадали ровер, не відкрили Америку,

І пам'ятали лиш холодні фрази Істерика.

Посеред темної кімнати ми вже не знайдемо ліки,

Щоб не злитись від самотності довіку повіки.

І рік за роком ми іншим передаємо гени,

Зовні ми живі, а в середині - манекени.

Ми віддані системі, наші цілеспрямовані,

Й пронизливими поглядами незаплямовані.

І ми всі свої рани кладемо в бездонну сумку,

По великому рахунку мінімізуємо думку.

Приспів.

Хвора агресія породжує репресії,

Де кожен з нас готовий вмерти від депресії.

І хворі скептики малюють цю сіру палітру,

Бо це не початок, а лиш малі білі субтитри.

А ми живемо в цій нашій оселі зла,

Де нам знову світить сонце й поселилась темнота.

В сезонних снах крізь біль ви далі плачете,

Все пошатнулось та і злішим, як бачите...

Приспів.