Текст пісні "Пробач і прощавай"

Згадую прожиті дні - образи, як на долоні,

Я тонув в очах твоїх і марив лиш тобою,

Не бачив сонця ясного в горі і лиш тяжіння сили

Не відпускали від землі чи заздрили, чи не хотіли?..

Засліплений коханням мацав світ дивних речей,

Незрячий я блукав поміж людей,

Не помічав нікого - тільки ти, як янгол світла і краси,

Видінням ясним, ясним днем, в моїй пітьмі була вогнем.

Моїм духмяним цвітом на схилах саду райського,

Останньою краплиною роси в пустелі днів життя мого.

Чому ж твоє кохання русло враз змінило,

Заквітли інші береги, а берег мій печаль укрила?

Коли дивлюся в очі - неначе море твої очі,

Тону у хвилях безодні і приємно мені,

Нікому на землі не відчути той біль,

Що вливається в груди - і приємний, як хміль.

Твої очі великі полонили мене,

В них лише загадкове - в них лише неземне.

Хочу пізнати тебе, моє єдине буття,

Хочу відчути тебе й кохати без каяття.

Приспів:

Пробач мені, я злітаю у вись, |

Відпусти, і у слід не дивись. |

Вітер прохолодний розвіє печаль, |

Пробач мені, пробач і прощай... |

Мов улюблену повість згадаю тебе, |

Згадаю наше кохання, згадаю все неземне, |

Згадаю зорі й троянди котрі ти дарував. |

Пробач мені, любий, що мене покохав... | (2)

Я відкрив тобі сяйво далеких зірок,

Ти мружилась зітхала, руками очі прикривала,

В спекотні дні я прохолоду тобі дарував,

Ти вмить затремтіла і подарунку не схотіла.

Троянди й зорі усі я покладу тобі до ніг,

Щоб ти ступала по них, а я дивитися міг.

Ти не ступила й півкроку - троянди мають шипи,

Моя пташка поранилась - і сказала - "пусти"...

Враз усе затремтіло - серце кров'ю облилось,

Трохи згодом заклякло і майже не билось,

Лише губи шептали -"зачекай, постій",

Трохи згодом кричали "відлітати не смій!"

Ненавиджу тебе - лети у пекло!

Ненавиджу тебе - згори в вогні - ні!

Боже! Вибач сонце! Боже, вибач небо!

Люблю тебе! Не зможу я без тебе!

Та вона крила розпустила і злетіла ввись,

Мене одного залишила, посміхалася, мовляв "дивись".

Та дівчина навіки лишилася в пам'яті моїй,

Лишився біль, лишились крики "відлітати не смій".

Приспів.