Текст пісні "Епідемія"

Ранок погожий, хороша погода,

Я знову крокую по своїх ділах.

Враз, озирнувшись мені стає млосно,

Та я розумію звідки взявся цей страх.

Куди я не гляну, де не повернуся,

Не видно ні радощів, ні доброти.

І люди, як нелюди не зрозумілі

Розсіюють зло – придурки тупі.

Приспів:

Чому, підкажіть мені хто-небудь,

Я не можу сприймати цей світ забуття?

І, як мені далі отут існувати,

Невже кожен день доведеться вмирати?

Зло навкруги, повсюди й довкола,

Воно нас з'їдає, немов той черв'як.

Це, як епідемія, що нас заражає

Та щеплень від неї немає ніяк.

Мені це набридло, мені це огидно,

Та хто я такий, щоб вас помінять?

Тому й залишається мені лиш єдине,

Лягати в труну і тихо вмирать.

Приспів.

Можливо, в вас є ще надія в душі,

Щоб це змінити, розбити це все вщерть?

Та подивившись в останнє на вас, зрозумів:

Я радий, що все ж таки зараз я вмер.

Приспів.