Текст пісні "Дежавю"

Доста законів, та щось Вашинґтони не квапляться

Ні в гетьманати, ні в ради, ані в директорії...

Ми все ждемо. І все смокчемо з преси по крапельці

Трунок цинізму, мов бром для читання історії.

І сміємось, щоби серце даремно не краяти:

Хто нас, мовляв, перевершить на цілій землі

В рідкіснім вмінні можливості ґавити й гаяти,

В дивнім таланті ставати щораз на граблі?

У ярмі, в кайданах од часів Богдана -

Від нього самого в неволю оддана...

Буремний вік, війни та смути хижий вир.

Як з нього вирвемося – в прірву чи в прорив?

Твій вибір, гетьмане! Твій виклик: вкласти мир,

Знайти союзника між давніх ворогів.

І він знайшов – собі на сором, нам на сум

Уклав угоду, наче вирок підписав...

Лицарську славу спереяславив на глум,

Й нащадків стогоном здригнулись небеса.

Гей, ти Богдане, гетьмане,

Занапастив Україну і мене.

Хочеш – лягай і вкривайся жалями, мов саваном.

Хочеш – поплач, з пліч не скинеш боргів неоплачених!

Шанси, мов позику, доля дає під заставу нам,

Й наша застава – мільйони забитих і страчених,

Вмерлих від голоду, вмерзлих у сніг, замордованих,

І ненароджених світлих сестер та братів...

Дивляться мертві на згарища шансів змарнованих –

Не повернути ні шансів, ні людських життів.

Під Києвом, під Крутами

Був страшний бій з ворогами...

Двадцятий вік до зброї кликав вояків –

Шрам рабства змити струмом крови, а не сліз!

Та що, як рабство в головах провідників –

"Слов'янська єдність, пацифізм, соціялізм"?

І ось наказ: усім додому йти з казарм!

Ми - мирні люди, тож чого боятись кривд?

...Вже незабаром будуть Крути та Базар,

Тоді – терор, голодомори й табори.

Червоніє сніг на полі,

Де пролилась кров героїв...

Вічні сюжети блукають роками й століттями,

Вічна вистава тих самих піґмеїв та велетнів.

Значить, земля ця родюча і далі родитиме

Жертвенних лицарів і патентованих телепнів.

Гинути – першим, а другим – лишатися дурнями...

Знову на сцені історії треті, котрі

Викажуть ворогу хід потаємний в Батурині,

Кинуть країну, мов карту у шулерській грі.

Разом нас багато,

Нас не подолати!

Ну ось і наші дні вкарбовано в скрижаль –

Салют і танці, помаранчевий Майдан...

У тьмянім мреві історичних задзеркаль

Химерним відблиском спалахує цей тан.

Там Драгоманов – польовий наш командир –

Взяв булаву і Самойловичу підніс...

І Винниченко нам несе не меч, а мир,

І викаблучує під реп полковник Ніс.

Ми - не бидло, ми - не козли,

Ми - України доньки й сини!..