Текст пісні "Вавилон"

З мудрих книг – чи, може, з п'яних очей? –

Мов з проектора на білий екран,

Крізь тривожний вир безсонних ночей

Проривається у мозок мара:

Дім, збудований на західний кшталт,

Попід вікнами – по-східному – бруд.

На подвір'ї – звичний ґвалт, звичний ґвалт,

А в кімнатах – вічний блуд, вічний блуд.

І стоїть отой палац (чи бордель)

Понад містом холуїв і катів,

Що нервує, метушиться, гуде,

Смокче кров свою – й твою поготів...

Ти у місті – партизан, інсурґент,

Що до часу заховався у схрон.

Ти вичікуєш на слушний момент,

Щоби вщент розбити град Вавилон.

Вавилон – це не точка на мапі й не місце на глобусі;

Взагалі не локація – радше стихія чи стан.

Не дістатись туди ні на потязі, ні на автобусі,

А втекти звідти важче, ніж скинути з горла аркан.

У повітрі гусне зойк німоти –

Наближається розв'язка, фінал.

Шаленіють холуї та кати,

І вирує, наче смерч, їхній шал.

Перші б'ються за мару панських ласк,

Другі крови прагнуть, крови щодня!

Ріки крови підмивають палац,

Верещить від переляку двірня...

А палац уже ось-ось упаде

Й поховає при своєму кінці

Під уламками без ліку людей,

Ще й удесятеро більше людців.

Та твоєму змагу ще не кінець,

Ще триватиме твій Армаґедон –

На арені людських душ і сердець

Смертний герць, де згине град Вавилон.

Вавилон – поколіннями предків у спадок переданий,

І вкодований в тебе з дитинства, мов ґенний набір.

Вавилон подолаєш лиш ти: він у тебе всередині,

І впаде лиш тоді, коли ти його знищиш в собі.