Текст пісні "Вже відцвіли осінні позолоти"

Вже відцвіли осінні позолоти

І увійшла зима в свої права,

Доносить віхола тривожні ноти

І від снігів хміліє голова.

Не розгадать нагих дерев задуми

І їх природню щирість не збагнути,

Навіть в негоду не буває суму,

Як серце здатне знов весну відчути.

Приспів:

Зацвів кліматіс взимку на паркані,

Зацвів серед снігів в морозний час.

Він світиться немов сузір'я раннє,

Теплом своїм він зігріває нас.

Цей цвіт не можна в холод не любити,

Він в заметіль віщує світлу весну,

Від нього можуть почуття ожити,

Бо від кохання навіть крига кресне.

Лише любов несе святий неспокій

І нестрашна їй лютая зима,

Як в невагомості відчуваєм кроки,

Тоді на серці настає весна.

В душі зима, коли я сам без тебе,

Лиш двом підвладні неозорі далі.

Кліматіс срібний розквіта до неба

І забира з душі гіркі печалі.

Приспів.

Від нього можуть почуття ожити,

Бо від кохання навіть крига кресне!