Текст пісні "Сумує пташка"

Сумує пташка на вербі,

А я із нею воєдино

Сумую й думаю собі:

Куди ідеш ти, Україно?

І хто це так тебе веде,

Чому шляхи такі тернисті?

Європа, світ вперед іде,

А ти все топчешся на місці...

І не на місці, а назад

Тихенько котишся небого...

Коли настане зорепад?..

Мабуть, далеко ще до того...

Ти вільна, не стогни, а йди,

Коли впадеш, то піднімайся!

Чогось від когось ти не жди,

Від власних ворогів звільняйся!

Бо є у тебе майже все:

Моря і гори, вітер в полі,

І те родюче деревце,

Але на жаль не має долі...

Чиїсь кайдани ланцюги

Тебе тримають, бачать люди,

Свої це наші вороги

Тебе знедолюють паскуди...

Бо ці злодюги, шахраї

Крадуть, а люди по неволі,

Мов журавлі в чужі краї

Летять і там шукають долі...

Шахрай голодний, наче кріт,

Гребе собі і досить плідно,

І так вже скоро тридцять літ,

А ти чарівна й досі бідна...

І пташка злетіла з верби,

Мабуть набридло сумувати...

Мені б із нею та куди?..

Ти, Україно, - моя мати!