Текст пісні "Проблиск зорі відає - мамине тепло"

У надвечір'я так тихо зійшла...

Спалахнула зоря на небосхилі...

І в золотосрібнім сяйві розвеснів

Вишиванкою зорецвіт,

До вишневого садочку злітаються

Пташечки сизокрилі...

І в гніздечку любуються, радіють,

Як заквітчався маєм пишноцвіт,

Із чужини чую райських птиць спів

І виміряю довжелезні шляхи,

І іду, де у казковому краю

Маковим зіллям квітнули мої літа,

І в спогадах у сутінках вечорів

Я хочу їх віднайти,

І притулитись, пригорнутись

В мамині обійми, як мале дитя...

Крізь сон бачу як переплітаються

Пшеничні і житні колоски,

Надихані яскравим сонечком

І росами медового літа,

Немов на ниві життя проросли

В літа ці золоті колоски,

Задумані, замріяні стоять

В заквітчаному гаю, заколисані вітром...

І ясноокі зорі ведуть додому -

В рідне село крізь світи,

Голуба блакить осяює мені

Стежки і проганяє печаль-тривогу,

І я у мріях на крилах журавки

Будую калинові мости,

І їду, де під вікном цвіте мальва...

Батьківська хата, рідні пороги,

І серденько розбудило жаль,

Бо осиротіла хата без батьків,

Відцвіла моя весна, а літо

Доля забрала під пташине крило,

Садочок став сумний і зливна

Осінь несе пам'ять минулих днів,

І на чужині проблиск зорі

Відає душі — мамине тепло...