Текст пісні "Плакуча верба"

На березі річки стоїть плакуча верба,

Своє вербове гілля розпустила з роси

Їй сонечко нахиляє промінь тепла,

Щоб навесні до неї закохані прийшли.

Скажи мені, вербо, чого вмиваєшся сльозою?..

В зажурі чого опустила голову до води?..

Хто ранив твою чуттєву душу до болю?..

І ти корінням проросла в землицю назавжди.

Колись була вродлива діва, до плеча пишна коса,

Закохалась в русявого легеня - ясеня стрункого.

Він дарував сині волошки із берега Дністра,

І в почуттях проклав кладочку до серця мого.

Зеленооку красуню зрадив козак чепурний,

У духмяних травах залишив одиноку, як билину...

Бо покохав, білокору березу вітерець шальний,

І я стала вербою і ллю сльози в море синє.

Із тих пір я одягаю розкішне листя зелене,

До ніжних віть прилітають із піснею солов'ї,

На чарівну вроду задивляються стрункі клени,

І тихо шепочуть про кохання їхні струни мені...