Текст пісні "Пишаюсь, що Українкою зовуть!"

Дивлюсь на землицю з пташиного польоту...

О, який цей світ прекрасний з висоти?..

I мій сизокрилий птах є за пілота,

Милуюсь пейзажем Божої краси...

У грудях переповнює радість світла,

Зима, а чи спека, день, як в горнилі, -

Виблискує сонце, небесна палітра,

Відлунюють голоси журавлинні...

Люблю тишу і споглядаю на зорі,

Як вітер жене хмаринки, сяє сонце,

I вітають мене стрункі тополі,

Подають віти руки у моє віконце...

Від сонячних променів зникає імла

Нічка відходить в зоряні планети,

Небо розсипає роси, квітне весна,

І солодить душу пісня сонети...

Дякую Богу за всякі ласки земні,

Що я народилась в Україні!

Тут все є моє: діброви, ліси, гаї,

Яблуневий сад, трави на долині...

Я поспішаю додому, в Отчий дім,

Де є святі могили, шумлять ясени,

Віддати шану і поклонитись всім,

Зацілувати землю, рідні стежки!..

Іду і все обнімаю від краю до краю,

Де у полі червоні маки цвітуть.

О, як я тебе люблю, мій тихий раю!..

Пишаюсь, що українкою мене зовуть!