Текст пісні "Люби, козаче, українку"

Ти люби, кохай, козаче, українку,

Бо вона дана небом твоїй долі!

І веди до вінця кохану жінку,

Зустрічай з нею вечір, ясні зорі!

Ця дівчина - красуня, немов циганка,

І до пояса довга-довга пишна коса.

Її посміх щирий, як сонечко зранку,

О, поглянь, друже, - це українська краса!

Художник змалював ніжну вроду,

Її образ немов на іконі Мадонна.

Дивлюсь на неї, як у чисту воду,

Очі сині-сині, як океан бездонний...

Біленьке личко, чорні брови, як птиці,

Уста малинові, солодкі як мід.

Її душа - це храм, цілюща водиця,

Заговорить - розквітає ліловий квіт...

Піду назустріч долі... Зупиню її...

І запитаю: Звідки родом? Як звати?.

Мрію про неї!.. Закохавсь у очі голубі!..

Хочу її, як світанок зустрічати!..

Прошу тебе, прийди на берег Щастя!

Буду чекати у смерековім гаю!

Ти - жадана мрія, любові причастя,

Синьоока, зірко, тебе люблю, кохаю!..

Червоним маком умаїла своє волосся,

А свої очі сині підвела для краси,

У Вишиванці є золоте колосся,

Вишите узором серед білої зими!

Ти люби, кохай, козаче, українку!

І подаруй їй море квітів з роси!

Заспівай її серцю пісню дзвінку,

Вона стане твоїм раєм серед зими!..