Текст пісні "Хвала перекладу"

Я відклав би своє, бо від себе нікуди не дінусь,

Відчинив би вікно у заманливе різноголосся

І пішов би у світ, як із давніх часів повелося –

Щоб шукати у нім і себе, і свою батьківщину.

Саме так – не обмовивсь я, не помилився.

Так буває: живлющих оновлень душа потребує.

Спрагло всотую все, що довкола побачу, почую,

Обнімаю того, з ким на добрій дорозі зустрівся.

Ми на вежі химерні й на замки чужі задивлялись,

Біля мурів високих спиняли зчудовано мажі,

Ми вбирали очима вірменські й литовські пейзажі,

Щоб свої, українські, у серці навіки зостались.

Ми вслухались в чиюсь незнайому, та приязну, мову,

Ми торкали її несміливо шорсткими губами,

Непіддатливі звуки завчали уперто, як гами,

Щоб додати снаги і краси українському слову.

Після творчої ночі вікно розчиняємо вранці,

З нього в світ по-новому відкритий протягнеться траса,

І до світу священною мовою Лесі й Тараса

Промовляють поляки, японці, французи, англійці, іспанці...