Текст пісні "Безмовний"

Безмовних і свій,

І чужий не жаліє,

Безмовний одвік

Себе знищує сам.

І рими вставляю

В рядки, як ножі, я,

Бо, може, здадуться

Вони юнакам...

Вони, юнаки,

Іще виростуть в молодь,

Їх голос розправить

Над світом крило.

Гей, кат і тиран!

Хоч петлю, хоч ярмо ладь,

Усе, що зготуєш, –

Багно і трухло...

Поточаться в нори

Крикливі й зисковні,

Юнацької крові

Проллються річки.

По волю здобуту

Примчаться безмовні,

Щоб спрагло натішитись –

І мовчечки...

Та воля не може

Неволею статись,

Хоча обнімає

Тісніш од петлі.

Й чи крикнути треба,

Щоб разом зостатись,

Чи мовчки покинути

Обшир землі...

Живє, Білорусь!

Чи Long lіve!..

Чи Nіech žyje!

Аби не мовчання

В затятій губі –

Безмовних і свій,

І чужий не жаліє,

Безмовний одвіку –

Сам ворог собі.