Текст пісні "Брати і сестри"

Брів собі юний філософ скорботний

З вічно похмурим чолом,

Мав він образу на вечір спекотний

І на ввесь світ загалом...

В той самий вечір у вбогій таверні

Сивий співав шансоньє,

Досі слова його пісні химерні

Серце бентежать моє...

Приспів:

Брати і сестри,

Об чім печаль, об чім жура?..

Літа і весни –

Мов чаші, сповнені добра...

Добра і миру,

Пошли нам, Бог, вина і сиру –

Тож геть зневіру,

Заки вмирати не пора!..

Вчений юнак здивувався до краю,

Пісню почувши таку...

Він увійшов і замовив токаю,

Тихо присівши в кутку...

Вщухли розмови і змовкли трамваї,

Ось уже й ніч настає,

Знову і знов для студента співає

Дивний старий шансоньє...

Приспів.

Врешті звернувсь до старого музики

Із запитанням юнак,

Довго доводив з завзяттям великим,

Що в цьому світі не так...

Та чи дійшли вони згоди, не знаю,

З добрим старим шансоньє...

Навпіл розпита карафка токаю

Певності ще не дає...

Приспів.