Текст пісні "Літо пізніх жоржин"

Осіння грозо остання,

Спали ті забуті стерні,

Як спогад, що не поверне,

Як спогад про кохання.

Про нас у далекім літі,

Щасливих, наче діти,

В осінньому літі, жоржинному літі,

Спогад, грозо, спали!

Незваною жінка з дзвінкими очима

Приходить з далекого літа.

Земна і жагуча, та тільки незрима,

Як тайна, від мене закрита.

Приходить до мене з глибокого серпня

В печальній і тихій задумі.

Чекання холодними росами терпне

В жоржиновому пізньому сумі.

Бентежно і гостро вриваються в спогад

Цілунків її блискавиці.

Чекання не гасне під небом тривоги,

Не гасне, як спалах зірниці.

Про нас у далекім літі,

Щасливих, наче діти,

В осінньому літі, в жоржинному літі —

Спогад, грозо, спали!

Спали! Спали!