Текст пісні "Шуміли верби в поповій долині"

Шуміли верби в поповій долині.

Шумів за ними березовий ліс.

По полю мряки простяглися сиві,

Сонце сховалось за верхи беріз.

У таку то пору, десь у літній вечір,

Оповідала бабуся стара,

Про одну дівчину, що через кохання

Запропастила молоде життя.

"А в нашому селі, а давно то било,

Жив біля церкви овдовілий дяк.

Била у него дочка-красавиця,

Гарна, як ружа, як розквітлий мак.

Гарна, вродлива всіх хлопців манила,

Наче не знала, що то кохання час.

Бувало в церкві як вона стояла,

То зі святими рівнялась єї стать.

Хлопці шаліли, а вона – сміялась,

Наче не знала, що то крові жар.

Рано-раненько до церкви дзвонили,

А ішли люди попри дубовий ліс.

Знайшли дівоче скам'яніле тіло,

Зв"язане з дубом на вік вічну путь."

Змовкла бабуся, голову склонила,

І витерла сльозу стареча рука.

А верби шуміли, наче говорили,

Всьому лиш винні молоді літа.