Текст пісні "У здивуванні..."

У здивуванні знов стою німому:

Чи все то сон, чи справді наяву?

З гілок вишневих — дивних космодромів —

Бруньки злітають листям в синяву...

Бруньки злітають листям і суцвіттям,

І бродить вітер садом навмання...

Про весни думаю... І думи верховіттям

Збивають з неба сонце пізнання...

І сонцем тим забризканий, облитий,

Позбавлений і спокою, і сну,

Бажаю, прагну, хочу я відкрити

Свою, ніким не бачену весну...

Щоб з нею йти крізь осені і зими,

Щоб в ній свою весняність зберегти.

Свою весну — тривожну, незбориму,

Де теплоти — на всі-усі світи!..

Свою весну, замріяну, нехитру,

В усмішці, в слові, в помасі руки,

Де б в синій гриві здибленого вітру

Заплутувались білі пелюстки...

Де все було б: і цвіт, і проростання,

І перший грім, і радість, і любов...

Щоб перед нею стати в здивуванні,

І думати про неї знов і знов...