Текст пісні "Чоловік і жінка"

Ми усі вивчаєм жінку,

Щоб якось її збагнуть,

Та пробити лобом стінку -

Це реальніше, мабуть.

Це ж якого треба лоба,

Щоб аж синій був від гуль,

І яка б не була спроба,

В результаті маєм нуль.

Розумія всю ту марність,

Чоловік простий, як борщ,

А вона - мінлива хмарність:

То в ній сонце, то в ній дощ,

Загадково-випадкова,

Невловима наче ртуть,

І завжди неоднакова -

Ось така жіноча суть.

Кожен раз вона інакша,

Кожен раз вона нова,

Вдень твердіша, вночі м'якша.

Синусоідна крива.

Це єдина наша втіха,

Й, водночас, суцільний жах,

А тому у чоловіка

З того всього їде дах.

Я також свою вивчаю,

Півжиття разом прожив,

Але щось не помічаю,

Щоб хоч трохи зрозумів.

Це створіння незбагненне,

І перш ніж пробувать вивчать,

Тут потрібно, як на мене,

Академію кінчать.

Та життя мене навчило,

Що робити це дарма,

Бо наука тут безсила -

В них же ж формули нема.

Тож не варто й намагатись,

Все одно, не зрозуміть,

Тут одне - пристосуватись

І біля них, як песик, жить.

І ми несемо свою службу,

І вимахуєм хвостом,

І любов у нас і дружба,

Як в собаки із котом.

Чоловік для них забавка,

А вони - це пуп землі,

Тільки й чуєш: "Цить, не гавкай,

Твоя кістка на столі!"

Жінка нас бере до хати,

Як зручну й корисну річ,

Щоб було кому кохати

Й працювати день і ніч.

А тому іще до шлюбу

Мусит думать чоловік,

Як йому не врізать дубу

Біля них за цілий вік.

Але й жінці треба знати,

Що таке чоловіки,

Перед тим як споживати

Наші здібності тонкі.

Ми складніші за комп'ютер,

Або інший агрегат,

Нас не купиш за валюту

І не візьмеш на прокат.

А тому їм треба вміти

Чоловіка берегти:

Готувати, не сварити,

За горілкою піти.

Акуратно, обережно,

Як дитинку доглядать,

От тоді ми, як належно,

Палко, ніжно і безмежно

Обіцяєм їх кохать.