Текст пісні "Ласощі дитинства"

Запитайтесь маленьких дітей,

І у відповідь скажуть вам діти,

Що є двоє щасливих людей:

Це трамвайний водій та кондитер.

Уявіть той казковий трамвай,

І що в ньому вам тільки три роки,

В шоколаді і ніс ваш, і щоки,

І скажіть мені, чим це не рай?

Там запахи м'ятні

І зовсім немає проблем,

Торти ароматні,

Тістечка, морозиво, крем.

Какаове море

І вафлі солодкі хрумкі,

І щирі дитячі образи та горе,

Як щось не купили батьки.

І щирі дитячі сльози та горе,

Як щось не купили батьки.

Та немає туди вороття,

У солодку казкову країну.

В нас розумне доросле життя,

Ми забули у собі дитину.

Тільки й того, що двічі на день

Кинем ложечку цукру до чаю,

Трясемось у скаженнім трамваю

І глухі вже від його "дзень-дзень".

Нам років багато,

У нас невибагливий смак,

Рогалик на свято,

Ще й добре, якщо воно так.

Подякуєм долі

За наші спокусливі сни,

Один лиш єдиний у них є недолік,

Бо дуже короткі вони.

Де ж ви тепер, запахи мого забутого дитинства?

А той фантастичний смак звичайнісіньких

Ірисок з новорічного подарунку?

Невже ж, то все тільки у далекому минулому?

Хто повірить у казку свою,

Той зустріне не тільки в уяві.

Моя казка в карпатськім краю

Біля мене живе в Станіславі.

Там є дивна країна чудес,

Де цукрові поля та пустелі

І дерева ростуть з карамелі,

І зефірна гора до небес.

Підхоплює вітер,

Несе запахів тисячі,

То сивий кондитер

Чаклує у день і в ночі.

Той вітер вирує

І в місті, і в кожнім селі.

Ми ласощі свого дитинства смакуєм

І знову ми - діти малі.