Текст пісні "А люди сапають..."

В нас тепер ринковий рай, все для народу.

Хочеш: живи, чи вмирай — дали свободу.

Але, як завжди, народ не панікує:

В кожного власний город — він порятує!

І люди сапають, сапають, сапають, сапають,

Сапають — а сльози капають, капають,

Капають, капають, капають...

Зранку до ночі в землі, і піт не всиха на чолі,

І мозолі, і мозолі, і мозолі.

Ти копай, Іван, копай! Бо робота — то є свято.

Восени буде врожай (як не вломиться лопата).

Ти тепер не інженер, не доцент і не професор,

В тебе інші інтереси, бо аграрій ти тепер!

Всі ми в душі співаки або артисти.

Але тримаєм сапки — бо треба їсти.

Маєм картоплю й часник, моркву й цибулю.

А хто робити не звик — той має дулю...

І люди сапають, сапають, сапають —

А сльози капають, капають, капають...

І молоді, і старі — тут від зорі до зорі —

І слюсарі; і шахтарі, і лікарі.

В мене також є земля, я дістав її без грошей.

І тепер на куркуля чи на дурня дуже схожий.

А онде, бачу, від ріки тягне відра моя мила —

Помідори вже підлила, підливає огірки!

Ти вже навік полюбив свої шість соток.

Ти через них збагатів, як Полуботок.

І вже ніде не втечеш від власної долі,

Бо народився і вмреш в себе на полі...

Де люди сапають, сапають, сапають,

І кайфа лапають, лапають, лапають...