Текст пісні "Жінка з цитринами"

Западали шибки у мовчання і морок.

Ну кого під цю пору

Замислений сніг перестріне?..

Жінка мила під краном місяці і цитрини,

І сопів їй у спину чайник самітний і хворий.

Перебирала цитрини — обережно, мов спомини.

Стугоніла плита голубими суцвіттями газу,

І горіло варення, розлите в співучі вази,

Сонцем пряним липневим,

Що в тілі щемить так оскомно.

Десь горталися вікна і двері, мов книги,

А тут розпеклася до білого спіраль тишини в'юнка.

Намалюйте по пам'яті, намалюйте січневим снігом

Обличчя жінки, яка не чекає дзвінка...

Яка не чекає дзвінка...

І озвучте годинником, що невпинно хвилини губить,

Ці надламані в сутінь очі, німі і безвиразні,

Ці надламані в перснях руки,

В перснях, немов у виразках,

Що об них так легко поранити губи.

Цей перебіг усмішок — мимобіжних, рваних, косих,

Настороженість рухів — повільних, зачаєних...

І цитрина до чаю, і трошки одчаю —

Ну а так, поза тим, — то усе, як в усіх, як в усіх...

Вечоріли шибки, осяйні і печальні,

Ну кого під цю пору

Замислений сніг перестріне?

Жінка миє під краном місяці і цитрини,

І говорить їй в спину чайник,

Шепоче їй в спину чайник...

Шепоче їй в спину чайник...

Чайник...