Текст пісні "Над книжкою поезiй"

Люблю не раз вертатись до старого табурету,

Де кiлька книжечок лежить, завинених в газету.

Коли з-за неба виринає нiч назустрiч дневi,

Мов спомин випливають iз полиць слова вишневi.

Слова, що пахнуть житом, сiном, сонячними днями,

Надиханi землею та навiянi вiтрами.

Слова, що вимрiянi у безсоннi, довгi ночi,

Коли стрiла натхнення, вбита в серце, їддю точить.

Зникають речi, розвiваютьсься довкола стiни.

Тремчу над книжкою у вiчностi холоднiй тiнi.