Текст пісні "Мiй давнiй голос"

Палкий, нiчим незаспокiйний,

Ловлю слова, мов барвнi скельця.

Як же ж я терня туги рвiйне

З корiнням вирву з штольнi серця?

Терпке похмiлля свiжих ранкiв

П'янить як i давнiйш п'янило.

Дивлюсь в блакитну призму склянки,

Де заламалось небо в хвилi.

Рожевий чай мов пiна з сонця,

Зелений морок сном колише.

Заслуханий у дружнiй вiтер,

Свiй давнiй голос чую в тишi:

"Аж юне серце затремтить,

Не заспокоєне й несите.

Устами спраглими в цю мить

Всю хмiльнiсть свiту хочу спити".