Текст пісні "Моя кохана (дівчина-повінь)"

Дівчина-повінь, що дивиться в душу

Крізь вічність і простір,

Чітко окреслена німбом чи небом,

До болю графічна.

В темних зіницях суниці,

Вірші і зіжмакана постіль,

Фея вологих очей,

Така ніжна, нічна і магічна...

Вбрана у чорне пантера

Нечутно ідеш хідниками,

Грація дикої кішки,

Що вийшла вночі полювати,

Поглядом-холодом вмить обертаєш

Зухвальців на камінь,

Тільки мені,

Дозволяючи губи твої цілувати!

В своїх минулих життях

Ти приборкуєш тигрів і левів,

Що язиками шовковими лижуть

Твої босі ноги

І – покоївка покірна –

Шнуруєш корсет королеві

Й та вигинає хребет

І незвично тремтить від знемоги.

Ріки і крики твої –

Я на дно кораблем затонулим...

Рухи і руки твої –

Птаха Рухх мене в вирій виносить...

Кроки і круки твої

Всю мене в глибину затягнули...

Губ соковитих твоїх

Мені завжди буває не досить...

Пасма волосся твого –

Я проціджую бронзу крізь

Пальці кольору стиглих каштанів,

Що б'ються об землю у жовтні,

Котяться, як горошинки

По сірім осіннім асфальті

І застигають принишкло

В калюжах і листі пожовклім.

Тіло, зігріте

Червневим червоним повітрям,

Затерпне, осінь нахлине на нас

Водоспадами теплої крові,

Зливами білого холоду, голоду

Й туги за серпнем.

Не розчиняйся в туманному вересні,

Дівчино-повінь!..