Текст пісні "Нам пощастить"

Щоб не відбулось, не плач, так влаштовані люди,

На жаль, по-іншому не буде, все пройде, не плач...

Просто пробач, повір, час їх засудить,

А люди це лише люди, кожен з нас своє обирає.

Хтось образу ковтає разом із медовухою,

А інші чують душею за завірюхою,

І їм не потрібні ні трава, ні горілка,

Як в порожній електричці заплаче сопілка.

І ця сопілка пам'ятає всіх, хто не зміг повернутись,

Вони знають шлях хвилі, щоб берега доторкнутись,

Вони чують як вітер колисає кульбабки

І знають де і як треба ставити крапки.

Вони не мають ніякого "над" привілею,

Вони просто володіють живою душею,

Вони допоможуть, якщо болить,

І щиро вірять: Нам пощастить!..

Приспів:

І знов час вітряним птахом,

Крилом в небі над дахом,

Бувай, чекай!..

Нехай дощем цілованой аркою,

Старою мольфаркою

Пішов у парк останній трамвай,

А ти знай, дома буде за троє,

Коли нас не двоє

Та кожну прожиту мить серце болить...

Крізь засади й досади,

Гіркоту і зради воно шепотить:

Нам пощастить!

Друже, щось не дуже... Схоже занедужав...

Січень запросив пірнути у свої калюжі,

Зараз все незвично, якось не туди,

Ми всі збирались жити вічно, писали про завжди!

Назавжди про любов - і пролетіли,

За хмарами нам сяяли примари,

Але у тих, хто запускав нас на орбіти,

Були свої резони: кому і скільки бути тут.

І позлітали, летючі, як тарілки,

Тучок, коли ми на кумарі - Божі тварі,

І на цьому веселому сафарі:

То ми їх полювали, то полювали нас!

Але от би надали душі спробу пірнути знову,

І із утроби віддати ще булий запас тепла -

Мама, що тобі дала - собі нічого не лишити.

Шкода, що ті, хто йдуть

Лише і знають, як жити, жити!..

Приспів. (2)