Текст пісні "Про скромних"

Ні зали не було, ні бійки,

Метлявся стомлений трамвай,

І хтось, запінений од крику,

Плював на мій народ і край.

Ми натовкли паскуді ребра,

Щоб гнів хоч трохи остудить.

А поруч наш товариш кревний

Стояв, набравши в рот води.

Стояв поважний, наче башта.

Всі зуби цілі – хоч би грець!

Лиш потім шепотів – пробачте,

Який із мене там борець.

Він скромний! Гречний! Несвячений!

О, як ненавиджу я вас

За всю за вашу рабську чемність,

За недалекий чорний час,

Як друг конав, облившись кров'ю:

Раз кат жирує – рот заціп.

Ви і тоді мовчали, скромні.

Мовляв – ну, що ми за борці?

Ви чисті, але з вами душно.

І, розпізнавши вас давно,

Я проклинаю вас, байдужих,

І вашу чемність заодно.