Текст пісні "Довкола стовбура кружляємо"

Довкола стовбура кружляємо.

Ану, бува, наздоженем?

Що цього вже не буде – знаємо,

Проте – живеш, живеш, живеш...

Такий твій сміх мені заливистий,

Так він заходився – на плач, плач...

Пробач за те, що ані вісті не подаватиму,

Пробач... Пробач... Пробач... Пробач...

Ото невитерпу!

Недаром соснова дубиться кора.

На гору хочу! Вниз – і яром!

І ще побродимо? – Пора!

І ще побродимо? – Пора!

І ще побродимо? – Пора!

Пора! Пора прийти до пам'яті

Й остатися на віки вічні...

Вандеєю не стань, сум'ятнице,

Мовчить притужно-потайна.

І ось наш дім – гніздо лелече

В гойдливих вітах етажів,

І спогад солов'єм щебече

До зозулиних ворожінь,

До зозулиних ворожінь...

Той спогад може нам придатися,

Коли дійде до реченця.

Невже – навік? Танцює таця,

Тікає краска із лиця.

А дерево кружляє вихором?

Вогнем весільним пойнялось!

Музик троїстих чути пригри,

Таки – збулось!

Тугими колами кружляємо,

Усе збиваючись з ноги.

Світ вечоріє. Ми – світаємо,

Коли ні сили, ні снаги...

Світ вечоріє... Світ вечоріє...