Текст пісні "Сизий вечір"

Пригублю я бокал кришталевий –

Обпече мою душу вино.

І загляне крізь захід рожевий

Тихий біль в одиноке вікно.

Сизий вечір притулиться м'яко

До грудей молодої землі, –

Перепілкою сонною зляку

Стрепенеться вона у імлі.

Приспів:

Знов полином – мед на вуста,

Птахом у вирій – літа.

Знов сторінки серце горта –

Осінь на зиму верта.

Я ж до тебе в думках прихилюся

І у ніжній печалі замру.

До півночі на тебе дивлюся

Та в уяві за руку беру.

А у тебе здригаються плечі

І тремтять соромливо вуста –

Тихі речі... Бокал... Сизий вечір...

І не вдягнена біла фата...

Приспів.

Дарувала розлука страждання,

Виливаючи смуток у слід –

Не розвіяли ж роки кохання,

Не розбилося серце об лід!

А в душі – ще із юності – віра

І надія – життям не збагнуть!

Доля ж в образі Бога і звіра:

Чому бути – тому не минуть...

Приспів.