Текст пісні "Володя Ліліпутін"

Це право Гулівера - ростити ліліпута,

Проте ніхто не знає, хто визначає зріст,

Зав'язуючи нерви, послаблюючи пута,

Володя Ліліпутін у Петербурзі ріс.

Такий звичайний хлопчик, пронирливий горобчик,

Рости йому давали, жалкуючи себе,

І тінню Гулівера, який протопче,

Як не дорогу в пекло то стежку в ФСБ.

Здавалося б, годі і одного Володі,

Та у Росії звичка - ступати на граблі.

Як з білої гарячки знов пісню хороводять:

Володю Ліліпутіна довічно у царі!

В Берліні гостювали, і пили й наливали,

У німців Ліліпутіна приймали недарма,

Як випили по двісті, швиденько пригадали:

Стояв колись Володя, стояв біля керма.

Це право Гуліверів - ростити ліліпутів,

Але дрібненькі люди приречені на злість,

Колись цей Ліліпутін завяже нерви круто

І навіть не помітять, як Гулівера з'їсть.