Текст пісні "Богуславськими стежками"

Я пройдуся босими ногами,

З своїм серцем заспіваю в такт,

Богуслава найсвятішими стежками,

Що так часто виринають в моїх снах.

Прилечу до тебе, наче вітер,

Розцілую ніжно твій поріг,

Припаду чолом у твої квіти

Серед рідних і омріяних доріг.

Помолюсь на срібні твої води,

Наберусь з них свіжої снаги,

Де в туманних маревах світанку

Ненька Рось голубить береги.

І несуться стрімко, миють скелі

Її води чисті, мов сльоза,

І, співаючи бадьоро та весело,

Мою душу закрутила течія.

Я вдихну повітря богуславське,

Стоячи у лісі віковім,

Занурюся з головою у сиву казку,

Лісу свою тугу оповім.

Чом сумуєш, дівчино Маруся?

Заспівай нам пісеньку свою,

Хай я за козацтвом зажурюся,

Хай я свою душу звеселю.

Ген з Лабунки видно скрізь далеко,

Видно річки голубу гладінь

І церковні бані, мов лелеки

Знялись у господню неба синь.

Золоті поля ласкає сонце,

Розливають тугу солов'ї,

Заглядають тихо у моє віконце

Богуславські ніжні вечори.

Ген розкидав щедро та барвисто

Свої землі батько Богуслав,

Що мені з дитячої колиски

Любов до України передав.

І скільки б літ не мав би за плечима,

Якими б я стежками не блукав,

Через світи простелиться дорога рушниками |

В благословенний рідний Богуслав! | (2)