Текст пісні "Тиша і грім"

Довго спали вітри у ярах на припоні,

Довго тиша гнітюча полями повзла,

І стояли дерева німі на усонні.

Знемагала в пилюці вечірня імла.

І на трави не бризнули роси, мов перли,

Як рум'янець густий раннє небо залив.

І здавалось – життя задрімало, завмерло,

Заблукало в безмежжі неміряних нив.

І здавалось – нема ні початку, ні краю

Цій нудоті німій і нудній німоті...

Найстрашніше, мабуть тільки тиша карає,

Коли поруч з тобою повзе по житті.

Та звелася з-за лиману

Хмара темно-сиза,

Полоснули ятагани-

Блискавки – донизу.

І вітри на перепутті

Загриміли цепом,

Розірвали свої пута

І помчали степом.

І озвалися долини

Гомоном знайомим,

І упала на коліна

Тиша перед громом.

І земля впилась водою,

Мов живою кров'ю

І обнявся сміх з журбою,

Ненависть – з любов'ю...

Гей, почуйте, добрі люди,

Заздрить мені треба:

Грім ударив мені в груди,

Грім з ясного неба.