Текст пісні "Хоббіт"

Далечінь... Далі все самим... Самі...

Далечінь... Далі все самим... Самі...

І знову гори передали далі крик,

Знов настав гаплик,

Хто б нам допоміг, той зник.

Володар кілець перерахував овець,

І нараздавав кілець від гранат,

Щоб усе пішло на лад. Прикинь?

Дев'ять - вільним людям,

Підземним гномам – сім,

Три - небесним ельфам,

Що скачуть по поверхні, ніби над усім.

Система противаг, система проти нас.

І ми жили потрохи, неначе лохи,

Собі час грав на нас.

А тепер диви - полум'я і морок,

Біля стін наших ворог

Чистить зуби в річці, зубами: клац!

Згуртувавши плечі, ми пішли далече,

Виправляти речі,

Ми не починали, почали із нас...

Далечінь... Далі все самим... Самі...

Далечінь... Далі все самим... Самі...

Орки сказали, що все – навпаки,

Що це ми прийшли до них,

Наче вороги, від цього Саурона пробило на хі-хі,

Ми ішли поволі, в пошуку чиєїсь долі,

Ніби там, десь у стодолі в голці буде його смерть.

Ми розбили вщент коліна, на губах - червона піна,

Нічия провина. Просто кубики упали там і так,

І шукали браму, і гукали маму,

І питали в тебе, кому то було треба,

Рятувати небо довелося нам!..

Далечінь... Далі все самим... Самі...

Далечінь... Далі все самим... Самі...

Далечінь... Далі все самим... Самі...

Далечінь...

За горами білими, морями синіми є гори теж,

Ми намагалися, уперед пхалися, світ без меж.

Зливи, пожежі, війни і вежі, так без кінця,

Ми не вагалися, не сумнівалися серед кільця.

За ворогами, що б'ють чоботами, іще вороги,

Боже, і схоже, це нас не тривожить, це до снаги,

Так бувало, є так і буде, і буде завжди!

Ти не питаєш, долаєш і знаєш, тобі - сюди!

Далечінь... Далі все самим... Самі...

Далечінь... Далі все самим... Самі...

Далечінь... Далі все самим... Самі...

Далечінь...

Я, ніби хобіт, |

Хтось крутить глобус під ногами, |

Сонце морем ходить... | (4)