Текст пісні "Неподільна булава"

На великій Раді, котрій ми й не раді,

Старшина козача бралась за чуби:

Чи то наш отаман гетьманові зрадив,

Чи було, можливо, все там навпаки.

Ну, а ми - голота, ну, а ми - босота,

Нам немає діла до старшинських чвар.

Наливай, шинкарю, ще у борг нам чару!

Ну, а ти, кобзарю, гопака ушкварь!

Приспів:

Булави не можна поділити, хлопці,

Україну також не дамо ділить!

Доки буде жити дух наш запорозький,

Доти Україна буде в світі жить!

Це ж воно одвіку нам робилось в пику:

Старшина ізверху, збоку - вороги.

Запорожці й досі ходять голі й босі,

Але ми умієм віддавать борги.

Віддавали турку, віддавали ляху,

Коли було треба, то й Стамбул взяли.

Нас вели на палю, нас вели на плаху,

Але козарлюги знову ожили!

Приспів. (2)