Текст пісні "Приворожи"

Приворожи мене, приворожи,

Кохана земле – материнське диво.

Незвіданим мене приворожи,

Прикуй ланцем чаклунським до душі

Свою красу святу й сором’язливу.

Тебе зректися – найстрашніший гріх.

Без роду жити в світі не годиться.

Хай роси прикиплять до босих ніг.

Зрони гарячу краплю чар своїх

В ковток води з батьківської криниці.

Щоб не зманив мене далекий світ,

Щоб не пішла я довгими стежками,

А ті стежки, якими стільки літ

Проходили і батько мій, і дід,

Не поросли травою й будяками.

Щоб я не здобула багатий дім

Там, де твоє ім’я – порожнє слово,

Щоб не жила безбідно в домі тім,

Та не дай, Боже, щоб він став моїм,

Забувши материнську колискову.

Приворожи мене в травневім сні,

Коли від свого буйноквіття п’яна

Вирує вишня в білому вогні.

Хай сили й віри в тебе дасть мені

Та ворожба первісна та незнана.

Земля мені відмовила: "Дарма!

Про це не варто навіть і благати.

Такого зілля дивного нема.

Дитино люба, ти збагни сама,

Хіба ж своїх дітей чарує мати?!"