Текст пісні "Жоржина"

Джинні була пружиною,

Натягнутою до сонця,

Хвилиною, секундою...

Джинні була Жоржиною

На батьковому віконці,

Сміялася, ховалася під зорі...

Приспів:

Вона не з тих,

Вічнозелених малих,

Що знатимуть життя,

Ще знатимуть життя...

Вона цвіла,

Вона вже готова була

З головою в небуття

Пірнати у життя,

Але море лиш для двох...

Лиш для двох...

Джинні шукала милого,

З яким попливла б

До сонця та знов одна

Вмивала сльози морем...

Приспів.

По землі ходила, |

А в море не спускалася, |

Люди ніби чули, |

Але не прокидалися... |

Відповідь шукала, |

Коли мовчали голоси... |

Дивилася в море, |

Згортаючи паруси... | (2)