Текст пісні "Львівський вальс"

Люди, Львів - це будинки,

І люди, люди, яких не забути,

Світять, як зорі, крізь ніч і день,

Місто, треба лиш серцем збагнути,

В туман віків огорнуте,

Жий, надихай до добра і пісень!

Вітер гриви розчеше левам,

Тихо шепне деревам:

"Лихо мине, як і дощ мина..."

Сонце вийде і зігріє з неба,

Я люблю тебе! А я тебе!..

А очі, як небо, він і вона...

Люди, правнуки білого лева,

Низький уклін королеві,

Славний Данило благословив,

І перло, як в суховій, до броду

Сила різного народу,

А залишалась - хто б тебе любив...

Угри, шляхта і австріяки,

Потім знов поляки, німці,

Та двічі москалі.

Мій Львове, дяка тобі, що нині

Ти з нами в Україні,

І в обороні землі!

Люди Львова по всьому світу

Мріють хоч в дощ і вітер,

В тишу чи дзвони Твої ввійти,

І обійняти дерева, стіни,

Вознестись чи на колінах

Впасти і в серці зберегти,

Як вітер гриви розчеше левам,

І тихо шепне деревам:

"Лихо мине, як і дощ мина..."

І сонце вийде і зігріє з неба,

Я люблю тебе! А я тебе!..

А очі, як небо, він і вона...

Люди, Львів - це будинки,

І люди...

Люди, Львів - це будинки,

І люди...

Світять, як зорі,

Крізь день і ніч...