Текст пісні "Чорна площа"

Це ввижається в ніч,

Коли змучена пам'ять

Божевільних думок

Від вогню не хоронить,

І вони закипають,

Іскряться снопами,

Щоб пізніше застигнути –

Сріблом на скронях.

Тільки вранці,

Як вітер росою полоще

Звислі руки дерев

І пропалені чола,

Я лишаю її – чорну,

Стиснуту площу,

І виходжу на шлях –

З синім небом довкола.

Сірий натовп, похмурий натовп,

І не очі, а темна муть!

Хтось зігнувся – камінь підняти,

Хтось зірвався – мене штовхнуть.

А один сковзнув по асфальті

І в лице мені засвистав.

Вчора він цілував мої пальці,

А хотів цілувать – уста.

Сміх жіночий злорадно тріснув

І у горлі здушив мій клич...

Як же ж душно і як же ж тісно

В олив'яних кліщах облич!

Підгинаються, в'язнуть ноги,

Очі п'ють безпросвітну тьму,

Мить одна – і безсилий стогін

Розколише застиглу муть.

Мужні пальці торкнулись рук,

Хиже серце забилось поруч.

Знову тіло – напнутий лук,

Дика радість – стрілою вгору.

Відсахнулась на мить юрба,

Покотилось по ній потоком:

Не чіпати – лише раба,

А такого – цілити в око!

На чолі твоїм темний знак,

Кров червона тече струмками,

Та тепер я – за двох міцна

І за двох – підіймаю камінь.

Не загинеш! За муром день.

Крапле з неба вином гарячим,

І життя не стоїть, а йде

З гострим сміхом і гострим плачем.

Олив'яне лице юрби

Згине в сонці і блискавицях.

Тільки вітер нас буде бить

По кривавих, щасливих лицях!