Текст пісні "Не відлітай, прошу, у вирій"

Не відлітай, прошу, у вирій

Побудь зі мною на землі,

В душі твоїй тривожно щирій

Розтануть можна в сірій млі.

На що тобі, скажи, летіти?

Щоб залишить мені журбу?

Від туги можу я згоріти,

Як за тобою не піду...

Приспів:

А ти приходиш лише в снах,

Бо відлетіла, наче птаха, в далі,

І десь по горах, по чужих світах

Ти спалюєш свою любов й печалі.

Тож повертайсь до дому вже назад,

Бо гори й доли знов зазеленіли,

І зацвітає білим цвітом сад,

Де наші там серця колись горіли.

Ні, не лети сама у вирій,

Просолений в семи вітрах,

Для айстри буде без ідилій

Лелека прокладати шлях.

Бо в серці чути твої кроки,

А ти не вмієш напів жить,

Чужий для серця твого спокій,

Не вмієш ти напів любить.

Приспів.

Бо знала ти не лише спеку,

Близький тобі мороз і сніг,

Чи ж варто йти у путь далеку,

І там не обросити ніг?

Серця ж у вічність мостять кладку,

Про це словами не сказать,

Все ж можна розпочать з початку

Та більш у вирій не літять...

А ти приходиш лише в снах,

Бо відлетіла, наче птаха, в далі,

І десь по горах, по чужих світах

Ти спалюєш свою любов й печалі.

Тож повертайсь до дому вже назад,

Бо гори й доли знов зазеленіли,

І зацвітає білим цвітом сад,

Щоб наші там серця завжди горіли,

Щоб наші там серця завжди горіли...