Текст пісні "Образа"

Вихідний прийшов, ми знов удвох сидимо.

Щось говориш ти мені, але всеодно,

Ображаюсь я, що каву ти не подав,

Не так на мене глянув, і щось не те сказав.

Постукав зайчик сонячний у наше вікно,

Та радість затьмарило чиєсь чорне крило.

І так я розумію, що образи смішні,

Але слова так ранять, нерозважливі твої.

Приспів:

Ну, чому сидиш одна ти у самоті?

Чом на мене дуєшся ти знову і знову,

Хочу зав'язати я з тобою розмову,

Та слова приходять все не ті.

Сльози тебе душать і образа в душі,

І уже не витягнути в тебе ні слова,

Мовби ти із леду королева казкова,

А в очах і в серці - заметіль.

Мабуть, я зранку встала не з тієї ноги,

Хоч свіжий букет квітів вже приніс мені ти.

І сітку павутини знов образа снує,

Та більшої уваги я від тебе хочу ще.

Скувало серце кригою посеред весни,

І лиш твоє тепло так допоможе мені.

Ти не дивись що ніби недосяжная я,

Та всеодно я хочу бути тільки твоя!

Приспів. (2)