Текст пісні "Полечко-поле"

Житечко-жито, повне колосся,

Сіяли – інші, жала – не я.

Ні, не почулось! Ні, не здалося!

Це мене кличе юність моя.

Полечко-поле, поле широке,

Сонце пекуче, коле стерня.

Стільки хороших пройдено років –

Жалко єдиного білого дня,

Жалко єдиного дня...

Дня, у якому жовкла солома.

Того, в якому я відбула.

Бігли шляхами загнані коні

З мого дитинства, з мого села...

Гриви як вихор! Тіні – за обрій!

Хмаркою диму – пил з-під копит!

Як воно гарно, як воно дивно!

Як воно досі ще в серці болить!

В серці моєму болить...

Хто мені скаже, що я надбала?

Що я згубила, що зберегла?

Роки – минули, коні – втомились,

Я повернутися теж не змогла...

Довго дзвеніли роси не збиті,

Вилився в тугу спів солов'я,

Житечко-жито, вперше, чи вдруге:

Сіяли інші, а жала не я?

Жала. Ой, жала не я...