Текст пісні "Елегія ночі"

Ти пішов – я лишилась одна...

Не стерпіла чогось, не простила,

А в мені розпеклась і не стигла

Розтривоженим болем струна...

Смичками смутку хтось терзав оту струну,

А морок наступав і ніч, як море...

То я шукала лиш свою вину

За цю печаль у чорному мінорі,

То я шукала лиш свою вину...

Ти пішов, не прощаючись, в ніч,

А я й поглядом не обігріла...

Ніби свічка, надія згоріла,

І покраяла серце, мов ніж.

Не плач же, скрипко, не ридай, віолончель –

Не оживити нам зітлілий промінь,

Коли сльоза ятриться із очей,

А серце плаче крапельками крові...

Коли сльоза ятриться із очей...

Ти пішов. Ти не зміг не піти –

Без образи, докорів і крику...

Догравала у відчаї скрипка

Свій останній, здавалось, мотив.

- Почуй, - благала, - повернись хоча б на мить

На півдорозі, опівночі... На півслові...

Нехай душа до ранку не щемить

Жебрачкою на паперті любові...

Нехай душа до ранку не щемить...