Текст пісні "Сповідь монаха"

Промінь надвечірній заглянув в віконце,

Осяйнув ікону і злетів у вись,

Прочинились двері і чернець похилий,

Тихою ходою в келії з'явивсь.

Щиро й молитовно хрест поцілувавши,

У душі стражденній проказав сумне:

"Господи, помилуй, пробачайте, люди, |

За гріхи мирськії грішного мене" | (2)

Приспів:

Бережімо любов, як святий заповіт,

Бог у наше життя принесе новий світ,

І воскресне душа в ту сподіванну мить,

Коли погляд до неба білим птахом злетить.

Ніч пройшла в молитві і зоря ранкова

Висушла сльози на його очах,

Сум пройшов душевний і з любов'ю в серці

Щиро й молитовно каятись почав.

Як збагнув ти раптом у момент останній,

Що прожиті роки впали в пустоту,

Не втрачай ти віру у святе писання, |

В Заповіти Божі і любов св'яту! | (2)

Приспів.